ПОЛІТ
Вітер колихав її волосся
Вона стояла на горі
У сірій сукні
З краплиной крові на чолі
І сині хвилі океану
І ніжно рожевий світанок
Останній може у житті...

Руки в гору підійнялись
Як у птаха крила
Вона тихо засміялась
І взлетіла.
Ій посміхнулось сонце
Накрила лагідна хвиля
Я бачила це все...
Але, навіщо, вона взлетіла
Про це знають тільки сонце
І хвилі...

Кінець

(Далі добавка-юмор для Нати)

Чого роблю в твоїх думках?
Хорош літати наче птах!
Ти думаєш, що хлопець зловить
Спасе тебе від злої долі?
На ручки візьме,
Понесе.
І заміж зразу увізьме?
Я то не проти,
Але що роблю я у твоїй голові???
Навіщо всю цю дурість бачу?
Тепер ловити тебе мушу,
Щоб ненароком невтопилась,
Бо сементальна ти
Аж страшно!

ВІДЬМА
ВІДЬМА
У першій серіі
Ти літала.
У другій що?
Ти відьмой стала!
І щось таке начарувала!
Купила собі амулети
На руки натягла браслети.
І нумо принців чарувать.
Щоб був із чорним він волоссям
Зелені очі
Можно сині
Це вже не так, якось, важливо!
І ніччю вже давай творить ...
Схопила голуба за крила
Його у миску положила
І давай голкою пихать.
Та голуб просто так не дався
Вкусив, і в небо полетів.
Ну, і хай собі!
Забросимо –
це чорне діло.
Тепера починаєм біле.
В самій піжамі
Босі ногі
У шапці,
Щоб вуха не морозить
Давай по полю танцювать
А вдруг якийсь красень побачить?
Він не побачив...
Побачила, авжеш, це я
Ну, блін!
Що це за біда!
Хорош стрибать, як навіжена
Іди додому,
Ти, скажена!